середовище

-а, с.

1) спец. Речовини, тіла, що заповнюють який-небудь простір і мають певні властивості; сфера.

2) Сукупність природних умов, у яких відбувається життєдіяльність якого-небудь організму.

••

Абіоти́чне середо́вище — неорганічне середовище, яке впливає на організм.

Агреси́вне середо́вище — середовище, яке руйнує елементи, які контактують з ним.

Вибухонебезпе́чне середо́вище — хімічно активне середовище, що перебуває за таких умов, коли може виникнути вибух.

Виробни́че середо́вище — сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних чинників, що діють на людину в процесі її трудової діяльності.

Горю́че середо́вище — середовище, яке може самостійно горіти після віддалення джерела запалювання.

Загазо́ване середо́вище — повітря робочої зони, що містить у небезпечних концентраціях шкідливі речовини.

Зо́внішнє середо́вище — середовище, що оточує об'єкт.

Навко́лишнє приро́дне середо́вище — сукупність природних чинників і об'єктів довкілля, які мають природне походження або розвиток.

Навко́лишнє середо́вище (довкі́лля) — сукупність природних, техногенних та соціальних умов існування людського суспільства.

Навко́лишнє техноге́нне середо́вище — штучно створена частина навколишнього середовища, яка складається з технічних і природних елементів.

Середо́вище прожива́ння — природні тіла та явища, з якими організм вступає в безпосередні чи опосередковані відносини.

3) Соціально-побутові умови життя людини; оточення.

••

Навко́лишнє соціа́льне середо́вище — сукупність людей, зв'язаних спільністю життєвих умов, занять, інтересів і т. ін. Літературне середовище.

4) В обчислювальній техніці – програми та апаратура, з якими вона використовується.

5) спец. Матеріальний носій інформації, на який записуються та на якому зберігаються дані.

••

Інформаці́йне середо́вище — інформація про предметну ділянку, яка не зафіксована явно в інформаційній системі, але застосовується користувачем.

Операці́йне середо́вище — частина операційної системи або надбудова над нею, яка надає користувачеві засоби безпосередньої взаємодії з прикладними програмами.

Програ́мне середо́вище — інтегрована сукупність технічних та програмних засобів, за допомогою яких здійснюється розробка програм.

Систе́мне середо́вище — див. операці́йне середо́вище.